Керлер, або як його ще називають Жироль – спеціальне пристосування для нарізки підлозі-витриманих і витриманих твердих сирів вишуканою «кучерявою» стружкою.

Керлер в нынешнем виде изобрел в 1982 Николя Кревозье, чтобы по-новому подавать швейцарский сыр, который делали монахи более восьми веков назад. В наше время керлер используют в основном для сыра Тет де Муан (в переводе с французского - "голова монаха"). Идея не резать сыр, а соскабливать его тончайшими слоями, связана с монахами из аббатства Bellelay. Для этого нужно целую головку сыра насадить на стальную ось, прикрепленную посредине к деревянной либо мраморной доске. Сверху на ось одеть нож, вращающийся вокруг оси. Прокручуючи його над сиром, формуються завитки, які і називають "жироль", або "лисички". Нарізаючи сир тонко, відчувається більш глибокий, бархатистий смак і насичений аромат – тонкий і ніжний, солодкуватий і пікантний одночасно, з пряними відтінками. Щоб стружка вийшла витонченою і не кришилась, сир повинен бути охолодженим, а при нарізці не треба сильно натискати на ніж. Подрібнений сир не радять тримати довше 25-30 хвилин, в іншому випадку він починає втрачати свої чудові властивості.

Кришка потрібна для того що б у перервах між нарізкою сир не покриваються скоринкою.